Відвідування ФОРУМУ ВИДАВЦІВ
студентами груп Дк-1 та Дк-2
Фотозвіт із практичних занять у книгарнях з асортиментології
Практичне заняття провела к. філол. н., доц. Антоник О. В.
Вчимося фахово розповсюджувати книжку. Асортимент львівських книгарень здатний задовольнити найрізноманітніші читацькі уподобання.
Фотозвіт лекції-екскурсії в науковий відділ періодичних видань ім. Мар’яна та Іванни Коців Львівської національної наукової бібіліотеки України ім. В. Стефаника
Лекцію прочитав завідувач відділу к.і.н. доц. Романишин Ю. О. та Берест І. Р.
Літературний батл: “Шевченко у моєму серці”
***
Бували дні… Ти сам, у темноті,
Писав щось із зашитими устами.
Тепер ти зазирни із висоти:
Народ повстав й Шевченко поряд з нами!
Твої портрети, мов ікони в домі,
А твій “Кобзар”, мов Біблія, – взірець.
Ти був, ти є і будеш ти Пророком,
І волі української Отець.
Скидан Катерина
***
Напевно, зараз, як ніколи
Актуальні для нас Шевченка твори.
Недарма ми його пророком звемо
І його слова в серцях бережемо.
Лиш задумаймось над тим,
У який час Кобзар наш жив
І, пишучи до тодішнього народу,
Він неначе гледів у воду.
Адже пройшло лиш два століття
І знову коїться таке жахіття
Про, яке писав Тарaс,
Ніби попереджаючи нас.
Але, щоб там не було,
Добро завжди перемагає зло
І рано чи пізно за все буде відплата
“І на оновленій землі врага не буде супостата.”
А буде спокій і мир,
І Шевченко в наших серцях завжди живий,
Бо поки читаємо Кобзаря-
Наша надія і воля не вмира.
Адже у своїх віршах, поемах
Він нас вчить як жити треба,
Щоб повалилася руїна
І повстала Україна!
Андріана П’ясецька
***
Оживають мільйони сердець
Воскресає надія нині
Ми стаємо під твій вінець
Бо ти волю дав Україні
Хай летить швидкоплинно час
Ти, Кобзарю, навіки з нами
Бо і жив, і помар – для нас
Вселяв віру своїми словами
Ти любив український край
Гарні вірші писав вечорами
Тож витай, наш Тарасе, витай
Ти во віки віків поруч з нами
Дзюбановський Назарій
***
Він був як полум’я .
Його рядки –
Прекрасні й небезпечні, неначе криця
Переживуть і жито, і пшеницю,
І хліб, і сіль, і війни, і віки.
Він був як полум’я.
Свої слова –
Легкі, як небо, сині наче квіти,
Що з ними тільки правду говорити,
Він наші душі спраглі напував
Він був як полум’я
Дмитренко Руслана
***
При тьмянім світлі воскової свічі
Він взяв графіт у руки й малював
Козацький побут , гетьманів і січі
В яких ніколи він і не бував.
При тьмянім світлі він писав вірші,
Де карбував ті літери святі
Що Катерина з малку так навчала
І всі кричали у спину « мова ця для мужика»
А він лиш відповівів що матір так співала.
При тьмянім світлі білої ночі
Що у Петербурзі вічно так стояла
Він малював сади ,можливо саме це і волю дарувало
Всі фарби змішувались на полотні , і малювався новий той портрет
Що дав йому життя нового білет
При тьмянім світлі він писав вірші
Де у любові клявся не їй одній
Де забував Оксану, рідний край й сади
Та згадував щоразу те ім’я , яке знову перевернуло все життя
При тьмянім світлі сонця у темниці він писав про волю ту
Яку він так любив і про яку так мріяв
Яку він загубив, яку він так розвіяв.
Жеребецька Неля
***
Крізь безліч років слава не вмирає
І пам’ять ми несем в собі про нього
в своїх віршах він вчить і надихає
щоб не забути хто ти і не цуратись свого.
Шевченківські слова- для нас наука
Зазнав він горя за життя не мало
Гіркою була з Батьківщиною розлука
Та все ж його це не зламало
В віршах він просить не згубити гордісь
І не віддатись в пута ворогогу старому
Він закликає будуватиь єднісь
І не віддати до останнього своє нікому.
Тетяна Лихіцька
***
Крізь століття летять до нас
Через роки слова твої линуть
Їх не знищать ні бурі, ні час
Коли навіть гірчить полином
Ми тебе не забудемо! Ні
Ти є пастор мого народу
Хай пророчі твої пісні
Допоможуть здобути свободу
І коли Україна в вогні
Хай лунають слова із неба
Обійміться брати мої
Для свободи єднатись треба
Басай Володимир
***
Я вийду зранку в степ – над степом кров…
Стягають зорі ніч, стягають тишу…
І сонце тихо сходить над Дніпром
Немов
В Шевченка віршах…
А в небі плачуть ранні журавлі,
Росу із хмар збиваючи на ноги.
Виходять на поля плугатарі,
За день щасливий моляться до Бога…
На березі Дніпра стоїть Кобзар,
А хвиля шепче, кручі омиває…
Він й зараз перед нами на вівтар
Безсмертя і життя своє складає
Усе, що мав, що міг – усе віддав,
Щоб не терпіли люди зла і болю…
Шевченко знав… Ні! Він передбачав:
Нелегку матиме Вкраїна долю…
Тремтить весняним листям вітру спів,
Туман важкий згортає цвіт із вишні…
Той голос кличе крізь століття. Він
Кайдани рвати закликає в віршах
Берест Роман
***
Незлим тихим словом
Десь у душі блукає пісня,
Сумна та пісня… про Його любов,
Любов до зоряних степів й намиста
Сліз дівочих, гомону дібров,
До співу соловейка серед ночі,
До синіх гір, рік з кришталю,
Верби замріяної, що в безоболоччі
Стояла самотою при гаю
Крізь все життя проніс любов ту чисту
Слізьми умиту, як полин гірку,
Й вінок терновий ніс врочисто
За її долю нелегку:
За неї мучили, карали
У тюрмах і на засланнях
Та він продовжував любити
На полотні та у віршах
У безталанній «Катерині»,
У «думах» своїх, віщих «снах»,
І у «Кавказу» горах синіх,
Де Прометей вмира та воскреса,
У «Гайдамаках», «Гамалії»,
«До Основ’яненка» словах,
У «святій славі» «Чигирину»,
Тепер розвіяну в степах
Якщо любов знайти захочеш
Ось ту, якою Він горів
Умийсь слізьми, що серед ночі
Виплакує «Кобзар» сліпий,
Вмиваючи старечі очі,
Бо очі ті- то правди світ!
Мотрук Ксенія
***
Шевченко мріяв про країну,
В якій є спокій, і нема неволі.
Він мріяв про життя на волі.
Про чисте поле, про гаї,
В яких співають солов’ї.
Про голос матері щасливий
І погляд неньки ніжний милий.
Про синє небо над Дніпром
І запах трав несений вітром.
Його бажання не здійснилось.
На жаль.
Але в країні Україні ще й досі панщина іде ,
І хтось керує нашей волей,
І хтось нам спокій не дає.
Шептуха Ярослава
Фотозвіт “Як Дк-11 колядувати ходили”
Шевченківське свято
У День театру, 27 березня 2019 року, в УАД відбулося літературно-мистецьке свято, приурочене до 205-ліття від дня народження Тараса Шевченка. До організації заходу активно долучились викладачі та студенти кафедри інформаційної, бібліотечної та книжкової справи. Відкрив Шевченківське свято зав. кафедри, проф. Михайло Пасічник. Поетичні рядки про Великого Кобзаря та огляд цікавих малознаних фактів з його життя і літературно-мистецької діяльності презентували студенти груп Дк–11 і Дк–21: Соломія Магрен, Настя Климчук, Анна Денис, Марія Осідач, Вікторія Семчишин, Аліна Воротнюк, Юлія Угарова.
Родзинкою заходу стала інсценізація драми «Назар Стодоля», головні ролі в якій виконали Маркіян Зінов’єв, Юлія Гірша, Максим Білоус, Анна Денис, Анна Недвецька, Юлія Угарова, Ярина Гуцул, Вікторія Семчишин, Марія Бучковська, Мар’ян Мина, Павло Вірлик. Виразні декламації поетичних і прозових текстів, вдалий візуальний і музичний супровід, яскраві костюми, доречні декорації, переконлива гра акторів — усе це створило піднесений святковий настрій. Глядачі, які вщерть заповнили залу, щирими і бурхливими оплесками вітали усі виступи.
Подячне слово виголосив ректор УАД, проф. Богдан Дурняк. Він закцентував увагу на тому, що Тарас Шевченко удосконалював процес виготовлення друкарських форм для відтворення книжкових ілюстрацій, працював у техніці офорту й отримав за це звання академіка. Ректор наголосив, що твори Тараса Шевченка безсмертні і багато чого можуть навчити нас і сьогодні.
